Нарис історії сторінка 3

Сезон 1965-66 років.

Театр має поповнення: вступив на перший курс Інженерно-фізичного факультету мій молодший брат Євген, який мріяв грати в театрі. Береться за будь-яку роль, виконує будь-яку роботу і завжди творчо. Багато і серйозно працює над кожною роллю Таня Волкова.

Поїздка до Житомира, теплий прийом на міському вечорі. Участь у фестивалі самодіяльних театрів Київщини. Звання Лауреата. На заключному концерті у Жовтневому палаці дві з половиною тисячі глядачів прийняли "на ура" "Перевантаженого". Грав я, Галя Струченко і Жора Вальтер. Цей номер і зараз у репертуарі театру. Його грає вже десяте покоління акторів.

Сезон 1966-67 років. Країна грандіозно святкує 50-річчя Жовтневої революції. Ми вперше ставимо публіцистично-поетично-комедійну виставу "Озирнись!"

Вистава мала дві частини. Ідея першої - озирнись назад, згадай через що пройшли батьки і країна, шануй і бережи пам'ять про це. Я написав тексти, а музику до кількох пісень написав Володя Божко (був активним діячем соціалістичної опозиції). Згодом з цими піснями Володя займав призові місця на багатьох конкурсах авторської і туристської пісні. Усі пісні у виставі я театралізував. Використовували пантоміму, техніку театру тіней. (На сцені був великий екран, на який з тильної сторони проектувались пантомімічні дії).

Ідея другої частини вистави - озирнись навколо: чи все гаразд? А якщо ні, то посміємося над негараздами, очистимося сміхом, щоб легше було йти далі. Ми грали наші улюблені сатиричні мініатюри.

З цією виставою ЕТА став Лауреатом Київського міського огляду художньої самодіяльності, присвяченого ювілеєві.

Наші вистави побачили люди, які опікувались аматорським мистецтвом в Україні, оцінили нашу власну драматургію і запропонували друкувати її в спеціальних репертуарних збірках для художньої самодіяльності у видавництві "Мистецтво. Чимало мініатюр, які вперше побачили сцену в ЕТА, було надруковано у цих збірках і зіграно в інших театрах.

Сезон 1967-68 років. Театрові 9 років. За цей час у вузах Києва й України народилося чимало студентських театрів, але через рік-два вони майже всі позникали. А нам - хоч би що! Так і назвали ми свою виставу ""Трижды три - и хоть бы что!" Грали її кілька разів підряд, щоб виставу змогли подивитись усі, хто бажав. На відміну від багатьох театрів, які люблять купатися у дефіцитах білетів чи запрошень на свої вистави (при цьому наче смачніше пахне слава), девіз ЕТА - працюємо для глядача, всі бажаючі повинні побувати на виставах.

У запрошенні на виставу, яке збереглось, прізвища акторів: Женя Лукович, Тетяна Матковська, Світлана Пєркіна, Алла Рибак, Коля Аболяєв, Борис Гмирянський, Євген Іващенко, Слава Корнієнко (у 90-ті роки проректор КПІ), Саша Онищенко (у 90-ті роки заступник Голови міськради міста Вишневе Київської облсті), Валерій Топал і я.

Головний редактор одного з відділів видавництва "Мистецтво" Юлія Олександрівна Бєлякова розшукала мене і запропонувала видати репертуар театру окремою збірочкою, що допомогло б становленню багатьох студентських театрів України, оскільки проблема репертуару завжди була, є і буде найголовнішою проблемою. Були відібрані мініатюри, перекладені на українську і у 1967 році видані збірочкою "Роки студентські. З репертуару естрадного театру Київського ордена Леніна політехнічного інституту".